|
|
|
||
|
До вузлового каталогу
|
Попередній розділ Сьогодні 1.5. Підсумовуючи розділ 1. Життєво важливо розпочати нашу розповідь з чесної оцінки українського та російського спільного минулого. Баланс аргументів підтверджує заяву про Русь як спільність певного роду, щонайменше в термінах зародкової вищої культури існуючої над різноманітними племінними культурами. Православ"я південної Русі вже було відмінним в багатьох аспектах від православ"я на північному сході, а наступні події показують, що їхні шляхи могли б розійтись ще більше. Не існує, однак добре розробленої сучасної ідеології для роз"яснення відмінностей північної Русі та південної Русі. Ідея об"єднаної Русі була лише частково розроблена, проте ідея двох (чи більше) Русів [множина від Русь, прим. перекладача] було тяжко розробити взагалі і вона існує як розробка пізніших істориків. Внутрішні причини викликали протистояння князя проти князя, а не одної етнічної групи проти іншої. Помітно, що для українських істориків легше взяти цілу історію Русі та змінити її суб"єкт з "Русі" чи "росіян" на "українців", ніж написати загальну історію відмінностей між північчю та півднем. Іншими словами, викреслити росіян з історії Русі - набагато легше.
Метою аргументу про Русь як українську чи прото-українською державу є забезпечення українців міфом їхнього існування як незалежної нації . (Так само словаки, наприклад, заявляють, що Велика Моравська (Great Moravian) Імперія (833-907) була ранньою словацькою державою, а не спільною батьківщиною чехів та словаків, а норвезькі історики зображують Olaf (1015-1030) чи Haaken IV (1217-1263) як правителів цілком незалежної Данії.) Цілком можливо, однак, стверджувати, що руські були єдиним народом або до національним утворенням, а зародкові відмінності які вже існували в 1250 р. стали набагато більшими в результаті падіння Русі [1], та
привели до створення дійсно відмінного українського самовизначення в 17-му віці (див. розділи три та чотири). Вона, проте, не заперечує й росіянам почати їхню історію. Для більшості росіян ідея Києва як "матери городов русских" залишається центральною для їхнього розуміння власного поодження як нації. Ураїнським історикам тяжко змусити росіян сприйняти ідею їхнього походження від Андрія Боголюбського через "етногенезиз" з сильним підгрунтям різнорасовості. Існують й інші варіанти. "Євразіаніст" та містичний філософ Лев Гумільов (Lev Gumilev,1912-1992) [2], чий погляд сильно вплинув на російський націоналізм 1990-х років, датує виникнення російського "суперетосу" часом після 13-го століття та синтезом руського та монгольського впливів. Теоретично, такий підхід дозволяє Україні насолоджуватись власною історією, хоча теорія стверджує, що всі частини Русі зазнали однакового впливу монголів [3]. Інші теорії пов"язують "етносинтез" з безпосереднім впливом Візантії, минаючи Київ, на демократичні традиції Новгороду, "формуванням московської держави" чи до "власних" традицій, розроблених після падіння Візантії в 1453 р. [4]. Будь-яка з названих теорій дозволяє українцям відокремитись з російської історії. На практиці жоден з названих підходів не став загальним. Це - не лише академічна проблема. Доти, доки рівність "Русь" - "Росія" не перестане бути універсальною, сучасні росіяни пов"язані з необхідністю познання темних плям, як тільки вони стикаються з українською історіографією. Вони також матимуть змінене розуміння власного національного походження. Ще важливіше, вони будуть тяжко пристосовуватись до політичної реальності - незалежної української держави. Література:
1. See also Andreas Kappeler, Petite histoire de l'Ukraine (Paris: Institut d'etudes slaves, 1997), pp.44-45, and Simon Franklin and Johnatan Shepard, The Emergence of Rus 750-1200 (London: Longman, 1996) p. XVII.
|
|
