Підсумовуючи розділ 1.

2.Армії Ґоґа та Маґоґа: Міфи української античності

Що було до Русі? Про цей історичний період існує небагато письмових свідчень, а археологічні знахідки трактуються дуже вільно. Русь та руські хроніки практично не говорять про їхні попередників [1]. Незважаючи на таку ситуацію багато українських істориків датують початок української нації останнім льодовиковим періодом, а їхній погляд на Київську Русь як на безперечно "українську державу" буде тяжко зрозуміти без зання їхної позиції щодо попередників Русі.
Сучасні українці так глибоко занурені в минуле й тому, що попередники Русі набагато ближчі географічно до сучасної України, ніж до сучасної Росії. Такі іcторичні попередники концентрувалися поблизу Дніпра та не поширювались на північ. Більшість окуповувало південно-східну Україну та Крим, чим Русь ніколи не володіла, - факт дуже важливий у випадку якщо кордони дійсно почнуть обговорюватись.

Фокусування на давній історії є також продуктом радянського періоду, одночасно психологічним (як природня реакція на радянське забуття чи навіть відкидання українського минулого) та методологічним. Радянська теорія допускала етнічність як об"єктивно дану: завданням істориків було описання "етногенезизу" та визначення різноманітних стародавніх культур як чиїхось попередників. Більшість таких досліджень, сконцентрованих в області навколо Дніпра, розпочалися в сталінський період з метою доведення давності російського народу. Такі дослідження були підтримані українцями, їм надавалися місцеві напрямки. Читач можливо не буде зважати коли ми злегка зачепимо минуле не дотримуючись хронологічного порядку який прислуговує існуючій ситуації, де стверджується, що українська та російська нації існували завжди та теологічного припущення про Русь як продовження певного роду ранньої політики. Щонайменше, деякі польоти історичної фантазії провадять задоволення.

2.1. Сім"я Япета.
З початку незалежності численні популярні історичні теорії таких письменників як Yurii Kanyhin та Юрій Шилов, диссидента Олеся Бердника та емігрантського містика Лева Шленка направляють більшість українських істориків. Більшість таких теорій абсолютно некомпетентні та базуються на трьох ключових елементах: переробленій біблейній міфології; твердженні про Україну як про батьківщину всих індоєвропейських народів та українському арійству (Aryanism).

2.2. Трипільці. (4000-2700 до н.е.)
Базуючись на твердженні Kanyhin, що "циммеріанці), скіфи (скити), сармати, анти, таврійці (кримчани), білі гуни, словенці, половці, кипчаки, руси-українці (Cimmerians, Scythians, Sarmatians, Antes, Tavrians [Crimeans], "White" Huns, Polovtsians, Kipchaks, Rusych-Ukrainians, Slovens) належать до арійського народу, та відігравали величезну творчу та цивілізаційну роль, та хто отримав біблійне ім"я Маґоґ", трипільська культура вважається першою дійсно "арійською" цивілізацією.

2.3. Вершники Геродота. (циммеріанці -?, скіфи - після 700 до н.е.)
Багато українськи науковців стверджує, що циммеріанці були безпосередніми нащадками трипільців. Археологи говорять про Thraco-Phrygian походження. Про циммеріанців відомо мало, хоча є згадка в "Одіссеї" Гомера.
Набагато більше відомо про скіфів про яких здебільшого й говорить автор та викладає українську версію давніх подій.

2.4. Сарматія, Роксоланія, Русь.
Сармати з"явились після скіфів (3 вік до н.е. - 3 вік н.е.) Донедавна вони займали більше місця в місцевій міфології, ніж скифи. Ідея про сарматське походження була поширеною за часів польської співдружності. Аристократи та іхнє оточення вважались сарматами за походженням, незалежно від того чи поляками чи українцями вони були.
Альтернативною ідеєю було походження українців від роксоланійської (Roxolanian) гілки сарматів, а поляків - від аланіанійського (Alianians) сарматського племені.
Антська племінна спілка - Черняхівська культура - Готи - Гуни - Хазарський каганат - Київ. Таке продовження.

2.5. Християнізація.
Невеликий розділ про різноманітне теорії походження християнства на Русі.
Метою українців є показати, що українське християнство таке ж старе як і візантійське, та що українська церква завжди була національною церквою, незалежною в багатьох питаннях від Візантії, Москви чи Риму [2] Одночасно робиться наголос на місцеві до-християнські традиції та стверджується, що їхнє збереження та часткове злиття з християнством стало важливим чинником для розвитку унікальної національної релігії.

2.6. Язичниство та нео-язичниство.
Аргументація того, що київська церква, як і католицька церква в Латинській Америці, була сформована на основі до-християнського спадку.

2.7. Українець Атилла.
Можливо й не треба згадувати про фантастичні вірування в українську до-історію.

• Україна була в центрі імперії U-Hor, яка простягалась від Тихого до Атлантичного океанів та пізніше передала культуру до Атлантиди (Atlantis). Це тому Посейдон та Нептун асоціюються із знаком тризуба [3].
• Амазонки (Amazons) - українське плем"я, сармати чи скіфи за походженням, хоча Геродот однозначно стверджує про відмінність амазонок та скіфів [4].
• Троя - українське місто. Розміщене неподалік від Ольвії (Миколаївська область) чи Тендерівської губи. Ахіллесову могилу можна знайти на невеликому острові неподалік від дельти Бугу [5]. Заявляється, навіть, що Троєю було Геродотове місто Gelonus - майбутній Київ.
• Атилла гун насправді був Атилою українець. Він, відповідно, народився в Києві в 401 р. та правив там з 433 р. до смерті (453 р.). Київ був столицею його імперії яка простягалась "від Атлантичного до Тихого океанів та від Балтики до Середземного моря" [6]. Кий був його спідручником, дехто стверджує, що Кий і був Атилла [7].

  Підсумовуючи

  Українці - не унікальні в спробах прикрасити історію. Це - нормально, змішувати "факти" з хронік та археології з "творами" художників та поетів. Ірландці, під проводом W.B. Yeat,. ідеалізували до-християнську Тару (Tara), вікторіанська Англія підтримувала ідею Avalon короля Артура, якобинські протестанти щиро вірили в своє походження від "загубленгого ізраїльського племені". В часи Чаушеску, румуни були нагороджені, на додаток до традиційного походження від римських легіонерів, додатком давньої (2000 років) 'Dacian' держави, заснованої королем Burebista за два століття до прибуття легіонерів.

  Важливо, однак, наголосити на правдивості та очевидних протирччях. Як сказав Ентоні Сміт (Anthony Smith), "чим краще задокументовано та впевненіше доведено золотий вік, тим краще це може боротися з емоціями, направленими проти, та протистояти процесам деміфологізації" [8]. У випадку України, російські націоналісти завжди будуть розвінчувати такі міфи.

  Іншою проблемою є запитання наскільки до-історія є власне "українською". Більшість такої до-історії може служити засадами для загальних теорій походження всих східних слов"ян. Як тільки розповідь заходить про Русь, їй легко можна надати інше закінчення. Багато російських істориків, а також художників та композиторів, так і поступало. Слов"янофіл 19-го віку Олексій Хом"яков (Aleksei Khomiakov, 1804-1860) стверджував, що Гуни були спеціальним типом "староросійськи козаків"; "скіфський" рух придивлявся до "ранніх слов"ян" для підтвердження російського до-християнського походження; "нео-язичники" чудово поживають в сучасній Росії, використовують ті ж символи та прославляють богів багато з яких мають українських відповідників.

  Відкидаючи найбільш ексцентричні історії, багато чого можна зберегти з української до-християнської історії. Все ж дилема залишається: чим більш "українська" подача, тим менш поширеною вона виглядає.

  З іншого боку, нація з частково міфологізованим минулим залишається нацією. Як заявив Дмитро Корчинський: "навіть якщо українці походять не від трипільців, а від Симона Петлюри <...>, вони можуть і мають в недалекому майбутньому почати диктувати всим в політиці, науці, економіці та в мистецтві" [9]. Якщо кінець речення читати як "жити нормальним життям в нормальній державі", то чому ні?

  Примітки:

  1. Edward S. Reisman, 'The Absence of a common Myth for Rus'', Russian History/Histoiri Russe, 19, 1 (1988), pp.9-19.
  2. For the useful corrective, see Sophia Senuk, A history of the Church in Ukraine. vol.1: To the End of thirteen Century (Rome: Pontificio Instituto Prleano, 1993).
  3. Bratko-Kutyns'kyi, Fenomen Ukrainy, p 219.
  4. Godley, Herodotus,: The Histories, vol.2, chaps 110-117, pp. 309-317.
  5. Vasyl' Khytruk, 'Ukrains'ka Trooia', in Vitalii Dovhych (ed.), Kosmos drevn'oi Ukrainy (Kiev: Kniha, 1992), pp. 146-153. This particular claim is bizzarre enough to be attacked even by Kanyhin, who admits that, despite 'Scythians influence on Troy, it was probably where Heinrich Schliemann found it in the nineteen century. See Kanyhin, Shliakh ariiv, p.140. Paik, Ukraina v mynulomu i s'ohodni, p, A-7, places Troy in the Dardanelles where it was 'built by emigre from Oriiana at the beginning of the third millennium BC'.
  6. Kanyhin, Shliakh ariiv, p.152.
  7. Hrihorii Vasulenko, Veluka Skifiia, (Kiev: Znannia, 1991).
  8. Anthony Smith, 'The Golden Age' and National Revival', in Geoffrey Hosking and George Schopflin (eds), Miths and Nationhood (London: Hurst, 1997), pp. 36-59, at p.56.
  9. Dmytro Korchynskyi, Vyklykaiu vohon' na sebe! (Kiev: n.p., 1998), p.4.