Продовження

В 1980-х роках почався помітний розвиток неофашизму. Почалося зростання расового насилля. Навіть Британія була заражена таким вірусом, хоча увага світової громадкості була прикована до Німеччин де використання бомб та інші атаки притягували увагу. Було також помічено помітний зріст в політичній пропаганді, куди відносяться матеріали про відкидання Голокосту. Така пропаганда досягає до нової аудиторії через інтернет (наприклад, North America Holocaust Denial, розповсюджує матеріали німецькою, іспанською та англійською мовами та планує почати варіант російською мовою). Нарешті, існує тенденція до завоювання голосів неофашистськими партіями на виборах.

Дещо із названого не обов"зково належить до фашизму. Фашизм та расизм - не синоніми. Цілком можливо відкидати Голокост особі яка не належить до нацистської партії. Дуже важливо визначитись з терміном. Після Другої Світової Війни небагато людей могли назвати себе фашистами. Історики та гуманітарії використовували терміни "крайні праві" чи "радикально праві", які здавалися більш нейтральними. Такі терміни приводили до нових непорозумінь. Так, "радикально правими" могли бути популістські рухи, які виступали проти великих урядів та не мали нічого чи майже нічого спільного з фашистськими традиціями. Термін "крайні праві" випускає з поля зору факт, що фашистське інтелектуальне походження не було виключно правим.

Ця книга звертається до терміну неофашизм як до післявоєнного розвитку ідеології яка виникла на початку 20-го століття. Описуючи індивідуалів чи групи як неофашистів зовсім не значить, що вони обов"язково є захисниками колишніх диктатур. (Термін неонацисти використовується для виділення тих, хто розглядає гітлеровський режим для власного стимулювання. Це - найпоширінеша форма рецидивістського неофашизму).

Неофашистське насилля в Європі направлене на етнічні спілки більш, ніж на державу. Воно не має серйозної стратегії, за винятком, можливо, місцевих варіантів етнічних чисток. Є свідчення, що насилля виникає з віри в можливіть викликання етнічного зворотного руху, яке поляризуватиме політику та викликатиме масовий рух "самозадоволених" білих [за кольором шкіри] до армій екстремістів. Якщо це трапиться, то неофашисти можуть набути більше голосів на виборах. Головний прорив у вказаній сфері створюється групами з позбавленими простоти особами на чолі - людьми, здатними на вироблення дебат серйозного рівня та тактики для досягнення легітимності. Фини (Fini) та Національний альянс (National Alliance), в Італії, почали говорити про себе як про "постфашистів", а їхній Конгрес в 1995 р. специфічно відкинув тоталітаріанізм та расизм - в інших речах вони дотримуються основ фашистської ідеології.

Повернутися на початок сторінки