Початок

Примітки

Те, що виникало в період перед Першою Світовою Війною, особливо серед груп молодих мислителів та політичних активістів, було складним ідеологічним синтезом старого та нового, правого та лівого. Фашизм був зародковим, а не повністю сформованим, а його назва ще мала бути створена. Незважаючи не це, основу фашистьської ідеології було чітко видно.

Була зростаюча тривога пов"язана з популістською пропагандою як основою для приваблення мас, особливо над використанням міфів для подачі простих послань. Важливою метафорою було "відродження", яке вважало перевагою приховування того, що розглядалося як невід"ємна частина нового чи старого, та експлуатувало центральні теми християнської культури для поширення фашистського впливу [16]. Ключовим філософським підходом був синтез, чи, більш точно серія синтезів. Фашистська ідеологія використала первинні раціональні аргументи для доведення того, що люди здебільшого керуються нераціональними мотивами. Така ідеологія передбачала створення нового суспільства, але такого в якому критичні старі цінності були б збережені. Ідеологічною метою фашизму було створення "нового чоловіка" (жінки займали незначне місце в текому мисленні), основуючись на глибоких національних коріннях. Фашизм збирався досягнути економічного розвитку помякшеного відчуттям національної спільності. Люди мали стати знову цілісними поєднавши більш індивідуалістичні та колективні аспекти сучасності.

Суть фашистьської ідеології можна підсумувати комбінуючи дві ідеї. Перша пов"язана з самою природою єдності. Фашизм турбували питання будівництва чи відродження нації (хоча декого більш хвилювала європейська культура). Однак там існували націоналісти які допускали ліберальні права, чи які вітали різноманітність. Фашистська концепція нації була більш інтегральна. Вона передбачала здолання відмінностей та утворення сильного відчуття загальної мети. Інша ідея належала більш до соціоекономічної політики. Інтелектуальний фашизм часто звертався до самого себе як до "Третього Шляху", ні правого, ні лівого; ні комуністичного, ні капіталістичного: фашисти передбачали досягнення індивідуального добробуту основаного на спільних цілях. Термін "Третій Шлях" був в чомусь хибний, бо дозволяв вважати фашизм формою центризму чи консерватизму. Два останніх дають зовсім фальшиве описання для ідеології яка передбачала проведення соціальної революції, проте такої, яка ввібрала більше від правих, ніж від лівих. Це, однак, придатна стенографія фашистського синкретичного стилю мислення.

Фашистська ідеологія, таким чином, є формою мислення, яке висловлює потребу соціального відродження в надії винайти інтегрально-національний радикальний Третій Шлях, мислення в практиці фашизму яке мало тенденцію до наголошення стилю, особливо активізму, та харизматичного лідерства, а не детальної програми, та маніакально демонізували ворогів. Таке формулювання чітко виключає багато позірних прикладів фашизму, таких як істотно консервативну диктатуру генерала Франко в Іспанії. Воно, водночас, досить гнучке для того, щоб включити різноманітні варіанти фашизму: біологічний націоналізм нацистів чи культурний італійський фашизм [17]. Це - наголошує на їх вдавано-комунальній та економічно-раціональній сторонах та відкриває можливість для пояснення того, чому фашизм зміг досягнути такої широкої бази для пітримки в деяких країнах. Підкреслена важливість ідеологічного підходу для визначення фашизму має бути тісно пов"язана до питання привабливості такої ідеології.

Більш специфічно, існує чотири основних джерела для виникнення такої ідеології. По-перше, погляд на природу людини здавалося синтезував спільне між лівими та правими: люди розглядалися як примушені природою та талантом, але фашизм заявляв про їхню здатність для перетворення в нове, більш комунальне та войовниче суспільство. По-друге, існували погляди геополітики: нація, регіон та раса вважалися рушійними силами історії, двигуном який вказував не необхідність воєнної підготовки чи агресії. По-третє (та нейменш розвинене до 1919 року), погляд не економічні та політичні структури. Центральним до зародкового фашизму була критика демократії та соціалізму як слабкого та соціально розділяючого. Нарешті, був наголос, який виходив здебільшого з погляду на людську природу, про необідність пропаганди, часто пов"язаної із прославлянням харизматичного лідера, для проведення народу до нових цінностей. (Незважаючи на те,що фашизм у цей час міг здаватися популістським, він був істотно маніпулятивнимвати та часто ставився до народу з презирством.) Важливо підкреслити, що прослідкувати походження та суть фашистської ідеології, це - не те ж саме, що й ідентифікувати джерела першої само-титулованої "фашистської" партії та відповідних груп, які народилися на європейській політичній сцені після Першої Світової Війни. Зв"зок поміж світом ідей та політичними рухами дуже непростий. Ідеї, які часто надходять з других рук, а не від важливих мислителів, надихають деяких політичних активістів. Однак ідеї - не вічні, тим більш - не універсальні. Вони зростають та занепадають в певному контексті та під впливом конкретних подій.

Незважаючи не те, що існує важливе чуття згідно якого фашистське інтелектуальне походження може бути прослідковане до 1914 року, війна безсумнівно відіграла критичну роль в появі перших важливих фашистських рухів. Навіть на рівні ідей це мало важливий ефект. Наприклад, багато синдикалістів почали вірити, що націоналізм, а не загальний робітничий страйк, був критичним мобілізаційним міфом, який вони шукали. Це було пов"язано з широко поширеною вірою в демонстрацію війною великої сили держави для досягнення соціальної революції. Більш консервативні розглядали фашизм в термінах забезпечення економічного розвитку який зміг би профінансувати реформи для купівлі лівої революції (що паралізувало багатьох правих після успіху більшовиків в 1917 році). Війна безперечно підірвала віру в старі еліти та в критичні цінності, такі як релігія, які допомагали звести фунтамент старого порядку. Однак незважаючи на можливість узагальнення таки тенденцій, їх вплив суттєво залежав від національних традицій та на те як війна вплинула на різні країни. Таким чином пошук походження фашистських рухів зобов"язаний повернутися від абстрактної історії ідей до конкретнішої реальності національних історій.

Примітки:

16. Аргумент, що фашистська ідеологія фокусувалась на відродженні з"являється в найвитонченішій формі в книзі Р. Ґриффина "Природа фашизму" (R.Griffin, The Nature of Fascism; London, 1991). Див. його збірці вибраних текстів "Фашизм" (Fascism; Oxford, 1995).

17. Порівняй погляд Стернхела, що нацизм не був фашизмом основуючись на його формі расизму. Див. також Р.Д.Фелис "Інтерпретація Фашизму" (R.D.Felice, Interpretation of Fascism; Cambrige, Mass., 1977), який вважає італійський фашизм фундаментально відмінним від нацизму базуючись на атавістичних тенденціях останніх.

Повернутися на початок сторінки