E.J. Hobsbawm "Nation and Nationalism since 1780"

Як ми бачимо, мовний націоналізм це - про мову публічної освіти та офіційного користування. Це - про "офіс та щколу", як поляки, чехи та словенці (Slovenes) не втомилювались повторювати починаючи з 1848 р. [1]. Це - про те чи школи в Уельсі мають давати інструкції уельською мовою та англійскою, чи лише по-уельськи; це - про необідність дати уельські назви місцевостям які не заселялися уельськомовними особами та не мали необідних назв по-уельськи; це - про мови на дорожніх знаках та назвах вулиць; це - про субсидування телевізійного каналу в Уельсі; про мову якою мають проводитись дебати в районах та про те якою мовою складати розклади тих дебат; про мову заяв на отримання водійських прав та про мову рахунків за електроенергію, чи навіть про те чи форми таких заяв мають використовувати обидві мови, мають існувати дві форми, різними мовами, чи має існувати лише одна форма з одною мовою - уельською. Як висловився один націоналіст:
"В час коли уельська мова була відносно поширеною, Emrys ap Iwan [схоже на уельські імена, прим. перекладача] розглядали необхідність зробити її офіційною мовою та мовою освіти для її виживання"[2]"

Примітки:

1. P.Burian., 'The state language problem in old Austria' (Austrian History Yearbook, 6-7, 1970-1971, p. 87.
2. Ned Thomas, The Welsh Extremist: Welsh Politics, Literature and Society Today (Talybont, 1973), p.83.