Західні дослідники стверджують, що домовленість про примусову репатріацію була досягнена в Ялті, а союзники змушені були дотримуватись її тому, що: по-перше, союзники не хотіли дратувати Сталіна при обговоренні майбутнього Європи, по-друге, вони не були впевнені, що Радянський Союз поверне західних полоненних та примусових працівників, які потрапили в радянську зону.
Існували й практичніші підстави. Радянські солдати на боці німецької армії були ворогами тому й мали бути депортовані. Козаки проявляли жорстокість до радянського населення. Годувати їх було накладно, дисципліна їхня була низькою, а під кінець війни, перспектива мати їх непосильним тягарем під управлінням Заходу не викликала захоплення у західних урядів, хоча сумніви у свої правоті пізніше й виникали. Наприклад, щодо передачі Петра Краснова, 78-річного колишнього білого генерала та його сина і внука, яких Микола Меркулов привітав словами "25 років ми чекали на цей момент ... . Перемога завжди з нами, з червоними. Так було в 1920, так залишилось і зараз" [1]. (Примітно, що емігранти часів революції НІКОЛИ не були громадянами СРСР).

Кількість репатріантів з 1945 по 1947 рік нараховує 2 272 000 чоловік. До 1953 року вона склала 5 457 856 [2].

Щодо причин репатріації існує такий спогад. При зйомках фільму Ензейштейна "Іван Грозний" Сталін сказав режисеру, що цар "захищав національні інтереси ..." та "охороняв країну від проникнення закордонних впливів" [3]. Можливо тому, Сталін наказував СМЕРШу докладати максимальних зусиль по поверненню радянських людей з Європи, що вони "можуть стати небажаними свідками проти комунізму" [4].

За матеріалами книги Річарда Овері "Російська війна" (Richard Overy, Russia's War, 1998, ISBN 0 14 02.7169 4)

Примітки:

1. Для цієї цитати та більшості матеріалів використаних в дискусії про репатріацію див. М.Толстой, "Сталінська секретна війна" (N.Tolstoy, Stalin's Sekret War; London, 1981), розділ 17; також Геллер та Некрич "Утопія в силі: Історія Радянського Союзу від 1917 року до теперішнього часу" " (Heller, Nekrich, Utopia in Power: The history of the Soviet Union from 1917 to the Present), стор. 450-452; Бетел "Останній секрет: примусова репатріація до Росії 1944-1947" (N.Bethel, The Last Secret: Forcible Repatriation to Russia 1944-1947; London, 1974), стор 92-118. Менш сенсаційна версія подій є в книзі Коуґіла "Репатріація з Австрії в 1945: звіт розслідування" (A.Cowgill et al (eds.), The Repatriation from Austria in 1945: the Report of an Inquiry; London, 1990), том 2.

2. Деталі в Далин та Ніколаєвски "Примусова праця в Росії" (Dallin, Nicolaevsky, Forced Labour in Russia, London, 1947), стор. 284; Геллер та Некрич "Утопія ...", стор 451-452; Раммел "Смертельна політика; радянський геноцид та масові вбивства починаючи з 1917 року" (R.J.Rummel, Lethal Politics: Soviet Genocide and Mass Murder Since 1917; London, 1990) стор. 194-195.

3. Босуорф "Пояснення Аушвіцу та Хіросіми: написання історії та Друга Світова Війна 1945-1990 (R.J.B.Bosworth, Explaining Auschwitz and Hirosima: History Writing and the Second World War 1945-1990; London, 1993) стор. 154.

4. Толстой, "Секретна ійна ...", стор. 312.